Амосова кардіологія


Знайомство 28-річного Зоряна Завербного та світоча української медицини Миколи Амосова відбулося ще далекого 1975-го. На той час молодий лікар повернувся із Сибіру, де працював за направленням, до рідного Львова. Прочитав у газеті оголошення «Інститут туберкульозу і хірургії запрошує молодих спеціалістів» та без жодних попередніх домовлень вирушив до Києва.

Про це йдеться на сторінках щотижневої газети «Волинські Новини» (№41).

Запорука успішної операції – точність рухів і холоднокровність розрахунків

– Як зараз пам’ятаю: разом із мамою ми постукали у двері ординатури. Заходимо – Амосов! «Доб­рий день, Миколо Михайловичу. Ми зі Львова», – привіталися. Лікар, який уже тоді здобув світову славу, сидів за столом і спокійно пив чай із сушених яблук. Вислухав. Узяв до рук мій рекомендаційний (його написав давній товариш Амосова, професор зі Львова). І так само спокійно промовив: «Обіцяти нічого не буду. Але… побачимо-подивимося».


Проводити операції на серці Зорян Завербний став не відразу. Спершу два роки відпрацював в ординатурі. Потім асистував у дитячому відділенні. А відтак і сам узяв до рук скальпеля. На той час заклад, очолюваний академіком Амосовим, був фактично єдиним в Україні, де рятували найскладніших кардіо­хворих. Щоб потрапити на операційний стіл, пацієнти ставали в чергу за багато місяців наперед. Тож кардіохірургія працювала цілодобово сім днів на тиждень 12 місяців на рік.

– Графік – дуже напружений. Кардіохірург мав щомісяця виконувати від ста операцій і більше, кожна з яких тривала близько трьох із половиною годин. Але ми, спеціалісти, цьому лише раділи. Точність рухів під час операцій доходила до автоматизму. Ми чітко знали, що треба і як треба. Усвідомлюючи величезну відповідальність за кожного пацієнта (а наймолодшим із них було по кілька місяців), навчилися опановувати хвилювання, бо з тремтячими руками операцію не зробиш, – провадить лікар.

Згадуючи період 27-літньої роботи в Інституті Амосова, Зорян Завербний не приховує: летальні випадки також траплялися. Адже кожен пацієнт – індивідуальність. Бувало, серцевий клапан завеликий вшиєш – синдром малого викиду і…

– Особливо тяжко було лікарям, коли помирала дитина, – зізнається Зорян Михайлович. – Ще доки молодий спеціаліст, якось не так боляче сприймаєш. А з віком усе більше ставишся до маленького пацієнта, як до власної дитини. І це негативно впливає на холоднокровність, яка вкрай потрібна під час операції.Він був серед тих, хто «народив» кардіоцентр на Волині


Отримавши досвід під час проведення 10 тисяч (!!!) операцій, Зорян Завербний на запрошення головного лікаря Волинської обласної клінічної лікарні Івана Сидора став практикувати на Волині.

– Іван Миколайович запропонував узятися за створення кардіоцентру на Волині. Я трохи повагався. Адже починати потрібно було з нуля, – пригадує Зорян Михайлович. – Утім погодився і з 1999-го став працювати в обласній лікарні.

Відразу хірургічні втручання проводили без апарата штучного кровообігу, тобто на серці, яке працювало. Але це, зі слів Зоряна Завербного, аж ніяк не свідчить про «вищий пілотаж» (наш співрозмовник в інституті Амосова провів цих операцій коло восьми сотень).

– Щоб удосконалювати роботу кардіоцентру, я запрошував колег із Києва, разом ми робили операції із зупинкою серця. Паралельно їздив до Польщі, аби врешті-решт привезти на Волинь апарат штучного кровообігу (він вартував близько 400 тисяч доларів). І так в обласній лікарні розпочалася нова віха розвитку кардіохірургії, – пригадує Зорян Михайлович.

Дебютного 2003-го волинським спеціалістам вдалося провести 50 операцій. Наступного року – 60. Іще через рік – 75. І ось так кількість хворих, яким допомогли фахівці обласної клінічної лікарні, постійно збільшувалася.


– Звісно, в Києві я оперував знач­но більше. Але серед факторів порівняно невеликого числа пацієнтів – обережність хворих (як-не-як, столичні клініки давно вже завоювали авторитет), ціна операції (близько десяти тисяч гривень), – зізнається спеціаліст. – І якщо порівняти з розміром пенсій, то для багатьох хворих здорове серце було (та й лишається) недосяжною розкішшю.

Проте Зорян Завербний старався щосили. Хвилюючись за життя кожного пацієнта (а відтак, додає, і за свою репутацію), він упродовж п’яти літ працював без відпустки. Формував колектив професіоналів кардіохірургічного відділення. Учив навіть, як правильно скальпель у руках тримати. А коли підросло молоде покоління, Зорян Михайлович вирішив перейти на більш спокійну роботу: проводити прийом у поліклінічному відділенні при обласній лікарні, консультувати в Луцькому пологовому будинку, удосконалюватися в напрямку ехокардіографії. А на дозвіллі – перечитувати праці свого Вчителя Амосова.

На сороковий день після смерті Амосов прийшов уві сні: вперше і востаннє…

– Дуже часто беру до рук книгу, яку мені підписав Микола Амосов. Шукаю в ній відповіді на майже всі питання, які ставить нам доля. І назавжди лишуся вдячним Миколі Михайловичу. Бо він повірив у мене, дав розвинутися як спеціалісту. І нині, у свої 70, я можу озирнутися й сказати: літа прожито недарма, – розмірковує оповідач і додає: – А ще дуже тішуся за тих жінок, яким вдалося повернути радість материнства.


така в мене Лариса Жилко: молода жінка, ще 39 нема. Колись її прооперував. Після того вона двох діток народила. Хотіла ще третю. Медики відмовляли. Мовляв, надто великий ризик. А вона сказала: «Якщо на пологах буде Зорян Михайлович, усе складеться добре». І справді, все минуло чудово….У грудні 2002-го академіка Амосова не стало. На 90-му році життя він відійшов у Вічність. Та до помічниці Зоряна Завербного, медсестри Галини Миколаївни, Амосов прийшов уві сні десь на сороковий день після смерті. Весь у довгому чорному вбранні, лікар промовив до жінки: «Не покидай його. Він учень мій. Допомагай. У всьому й зав­жди». Обернувся до вікна. І зник…

Ліки від Миколи Амосова для хорошої роботи серця

– 500 г меду

– 500 г родзинок

– 500 г кураги

– 500 г інжиру

– 500 г чорносливу без кісточок

– 2 скл волоських горіхів

– 1 лимон зі шкіркою.

Лимон ретельно помити, ошпарити, щоб змити харчовий лак. Сухофрукти, горіхи та лимон подрібнити у блендері або перемолоти на м’ясорубці, змішати з медом (1:1) до однорідної маси, розкласти у скляні банки та зберігати в холодильнику.

Їстипо 1 ст. ложці тричі на день за 30 хв до їди.

Рецепти довголіття із книг академіка Амосова

– Найчастіше людина хворіє через лінь і жадібність, але іноді через нерозумність.


– Не сподівайтеся на медицину. Вона непогано лікує багато хвороб, але не може зробити людину здоровою.

– Людина така досконала, що повернути здоров’я можна майже завжди. Зусилля зростають у міру її старіння та поглиблення хвороб.

– Здоров’я як важлива мета постає перед людиною, коли смерть стає близькою реальністю.

– Для здоров’я потрібні чотири умови: фізичні навантаження (достатньо 20-30 хв. фізкультури на день), обмеження у харчуванні (підтримуйте вагу в співвідношенні зріст у сантиметрах мінус 100), загартовування, час відпочинку і вміння відпочивати.

– Кажуть, що здоров’я – щастя уже само по собі. Це неправильно. До здоров’я так легко звикнути й перестати його помічати. Однак воно допомагає домогтися щастя в сім’ї та роботі. Допомагає, але не визначає.

Оксана БУБЕНЩИКОВА

Источник: www.volynnews.com

В поле зору моєї інспекції цього разу потрапила лікарня, де лікують серце: Національний Інститут серцево-судинної хірургії ім М.М. Амосова АМН України.

Традиційно заходжу в аптеку купити бахіли і маску. Слідом забігає розхристана молода жінка. В її руках — картонка від якогось препарату, вся списана призначеннями лікаря.

Вона нервово підбігає до віконечка і починає перераховувати те, що їй потрібно. Розгублена фармацевт тільки знизує плечима, мовляв, ні того, ні іншого немає.


"Дівчата, я прошу вас, дізнайтеся з аптечної мережі. У мене людина в реанімації, це не жарти ж!" — каже вона.

"Я розумію, жінко. Але цих препаратів немає. Ви не перша їх запитуєте", — каже їй провізор.

"Але як же? А лікарі знають, що цих препаратів немає?!" — ще більше розпалюється вона.

"Знають …" — відповідає продавець.

"Так як же? Знають і призначають? Що ж це за знущання? Зрозумійте, в реанімації людина. Як же немає? Куди мені тепер бігти? Що робити?!" — запитує вона, ніби фармацевт може зглянутися і видати їй з-під поли заповітну коробочку.

Всі знають, хто такий професор Амосов і всі знають, що якщо є проблеми із серцем, то краще місце, де зможуть допомогти — це центр Амосова.

При цьому відгуки про центр варіюються від "дуже добре" до "жах". Але тут дійсно рятують життя людей. І без потрібних ліків, судячи з усього.

Заходжу на територію і відразу ж потрапляю в лікарню. Бачу будку з охоронцем і турнікет. Роблю спробу увійти: на моє щастя охоронець зайнятий телефоном, а турнікет відкрито. Чистий хол, квіти, такий затишок… Радянський, але все ж.

В реанімацію потрапити не можна: сюди не пускають навіть родичів. Знову бачу ту жінку з аптеки, з нею розмовляє жінка в халаті. Спокійним голосом переконує її, що все буде добре. Та трохи заспокоюється.


Ходжу по поверхах. Чисто, тихо. Все, звичайно, старе, радянське, але ще, на диво, не розвалене.

Добираюся до четвертого поверху і бачу робочих, мішки, пісок. Звертаю увагу на красиві скляні двері. Вони ведуть у "відділення мрії". Білі двері і білі шкіряні меблі. З-за рогу видніється гарний ресепшн. Ще й ремонтні роботи йдуть — клініка явно розширюється.

Google каже, що це перша приватна кардіохірургічна клініка, яка працює на базі інституту. Дзвоню. Приємна дівчина називає мені ціну прийому і стаціонару. Розумію, що у нас навіть пенсії такі далеко не у більшості.

Тобто якщо ви хочете людських умов з триразовим харчуванням і наявністю потрібних медикаментів, то за це потрібно буде заплатити. І заплатити чимало.

Що сказати… контраст дивовижний. Вийшовши з ліфта, ви, якщо у вас є гроші, потрапляеєте в медичний оазис. Двері до нього помітні відразу. Все сяє білизною і чистотою.

А якщо немає грошей, точніше не так багато, то потрапляєте в "улюблений совок".

Йду з лікарні зі змішаними почуттями. З одного боку, хочеться бачити її ось такою, як той шматочок на четвертому поверсі. З іншого боку, як бути простим людям, які не зможуть заплатити ані за прийом, ані за стаціонар … І ходитимуть повз цих красивих прозорих дверей і заглядатимуть всередину, як діти вісімдесятих дивилися на яскраві закордонні гумки.

В цілому, лікарня інституту виглядає цілком пристойно. Нормальні туалети, нормальні світлі палати. Привітний і, мабуть, співчуваючий персонал.


Іду в поліклініку.

Чула, що там буде, про що написати допитливому ревізору. Заодно, думаю, подивлюся там же на стаціонар. Але… У стаціонар вхід тільки за перепустками. Все закрито. Ніяк не потрапити.

У коридорі поліклініки помічаю яскраві сині стільці. Вау, думаю. Нарешті немає цих дермантіновий крісел з дірками і плямами. Проходжу далі по коридору. Змінюються золотисті сучасні таблички одна за одною: гінеколог, терапевт, кардіолог. Відвідувачі в бахилах.

Заходжу в туалет. І вся радість за сині стільці зникає. "Нутрощі" медустанови б'ють реальністю розмаху.

Бруд, моторошна ганчірка, забруднений речі, відбита плитка. Вся моя стримана радість від відвідин лікарні і першого враження випаровується.

Поки в Україні працюватиме цей принцип "на відчепися", ми так і будемо витріщатися через скляні двері на щось гарне, розташоване за ними. Не можна прикріплювати красиві таблички і ставити нові стільці для численних комісій і перевірок, але при цьому продовжувати ходити в такі моторошні туалети. Все потрібно міняти. Зсередини. Починати з самого маленького і незначного, а потім переходити до змін побільше.

І ті хороші фахівці, які у нас є, повинні працювати в ЛЮДСЬКИХ умовах.

Будьте здорові!

Підписуйся на наш Telegram. Отримуй тільки найважливіше!

Источник: www.obozrevatel.com

Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова


Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. Н.М.Амосова- великий медичний, науковий і навчальний центр, який співпрацює з багатьма кардіохірургічними центрами і асоціаціями усього світу.

У клінічних відділеннях інституту проводяться всі види сучасних стандартних і унікальних хірургічних втручань при вроджених і набутих захворюваннях серцево-судинних захворюваннях у дітей і дорослих.

Інфраструктура інституту включає відділення:

* Екстреної ендоваскулярної хірургії з рентгенопераціонной;

* Вроджених вад серця;

* Хірургії вроджених вад серця у новонароджених та дітей молодшого віку;

* Рентгенхірургічних методів діагностики і лікування захворювань серця і судин;

* Хірургії ішемічної хвороби серця;

* Хірургії набутих вад серця;

* Хірургічного лікування патології міокарда;

* Хірургії інфекційного ендокардиту;

Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. Н.М. Амосова

Комерційна пропозиція по партнерському участі в проекті

«В ритмі серця»

¾ Надання цільової аудиторії корисної, пізнавальної, оптимістичній інформації.

¾ Підвищення рівня достовірної інформації про сучасні методики лікування.

¾ Популяризація здорового способу життя.

¾ Підвищення довіри до професії лікаря.

Тематичне наповнення видання

¾ Корисні поради та рекомендації фахівців, що стосуються здорового способу життя, дотримання режимів при тих чи інших захворюваннях і т.п.


¾ Інтерв’ю з фахівцями-медиками

Поширення безкоштовне в цільової аудиторії

¾ Стаціонар і поліклініка НІССХ ім. Амосова

¾ Профільні кардіологічні лікувальні установи України

¾ Інші місця масового скупчення представників цільової аудиторії

Перші номери газети поширюються в наступних установах:

Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеско

Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургііННЦ

Черкаський, Закарпатський, Одеський, Запорізький, Харківський, Донецький, Дніпропетровський, Луганський обласні кардіологічні центри Санаторії кардіологічного профілю: «Жовтень», Конча-Заспа; «Україна», Ірпінь;

Національний Інститут Серцево-судинної хірургії ім.Н.М. Амосова

Академії Медичних Наук України

приймальня директора (044) 275-43-22

приймальня головного лікаря (044) 275-10-04

03110, Україна, м Київ, вул. М.Амосова, 6;

автобус № 12 від Солом’янської площі або від Московської площі

маршрутка № 198 від ст. м. «Вокзальна»

Київський міський центр серця

Реєстратура для дітей +38 (044) 291-61-60

Науково-практичний медичний центр

дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України

Кардіолог: Царук Леся Ярославівна 8 (03422) 52-77-59

Львівське регіональне відділення (м.Львів)

Обласний кардіолог: Куриляк Ольга Борисівна 8 (0322) 76-77-61

Кардіолог: Іванів Юрій Андрійович 8 (0322) 75-92-07

КЛІНІКА НОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

На базі Національного Інституту Серцево-судинної хірургії ім.Н.М. Амосова АМНУ

вул. М.Амосова, 6 ТОВ «Клініка нових технологій»

Клініка розташована на ІІІ поверсі будівлі поліклініки Національного Інституту серцево-судинної хірургії ім.Н.М.Амосова, яке знаходиться у дворі інституту, вхід через поліклініку.

+38 (044) 270-16-52 — директор Клініки Семушкин Юрій Смелаовіч, з 9.00 до 15.00 крім суботи та неділі (факс, автовідповідач — цілодобово), мобільний: +38 (050) 311-68-11.

— маршрутка № 198 від Центрального залізничного вокзалу, зупинка біля ресторану McDonalds (Макдональдс), (станція метро «Вокзальна»).

— автобус № 12 від Солом’янської площі або Московської площі (від ринку Деміївський)

ДОНЕЦЬКИЙ ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ КАРДІОХІРУРГІЇ

(062) 389-03-26 (палатних відділення)

(062) 389-03-25 (Завідувач відділенням Мокрик Ігор Юрійович)

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ХІРУРГІЇ ТА ТРАНСПЛАНТОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ ім.А.А.ШАЛІМОВА

Источник: jak.magey.com.ua


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.