Електрокардіограма це


Електрокардіографія

Електрокардіографія – це метод реєстрації величини і напрямку електро­рушійної сили біопотенціалів збудженого міокарду.

Основні функції міокарду – це автоматизм, збудливість, провідність та скорот­ливість.

Робота серця визначається саме станом цих функцій, а електрокардіографія є, незамінимим методом діагностики їх стану.

Функція автоматизму – це здатність провідної системи серця автоматично ви­роб­­ляти імпульси до збудження і наступного скорочення серця. Джерелами автома­тизму є синусовий і атріовентрикулярний вузли, пучок Гісса, волокна Пуркін’є.

Центром автоматизму І порядку є синусовий вузол Кіс-Флака. Центр автоматизму ІІ порядкуатріовентрикулярний вузол Ашоф-Тавара.

Система Гіса є центром автоматизму ІІІ порядку з генерацією імпульсів 20-30 за 1 хвилину. Центри автоматизму ІІ і ІІІ порядку підпорядковані центрові І порядку – ритміч­ний діяльності синусового вузла.


Функція збудливості – це здатність серцевого м’язу відповідати на подразнення збуд­женням. У період збудження серцевий м’яз не сприймає інших імпульсів, що но­сить назву рефрактерності.

Функція провідності – здатність проведення імпульсів по провідній системі, зокрема по трьох міжвузлових пучках: Бахмана, Венкельбаха, Тореля у 2-3 рази ско­ріше, ніж по скоротливому міокарду. Збудження поширюється зверху вниз і зліва на­право. Особливістю проведення збудження є значна затримка хвилі в термінальній ділян­ці між АВ-вузлом і пучком Гіса, тому шлуночки починають скорочення після пов­­но­цінного скорочення передсердь. Друга особливість АВ-вузла – це здатність про­пус­кати не більше 180-200 імпульсів за 1 хвилину.

Функція скоротливості – здатність міокарду відповідати на збудження скоро­ченням, яке виникає через 0,02 сек після імпульсу.

Електрокардіограма– це графічна реєстрація потенціалів серця з поверхні тіла. Гра­фічне записування біотоків серця вперше здійснено в 1913 році Ейнтховеном. З’єднання двох точок тіла, що мають різні потенціали називають відведенням.

Перше стандартне відведення ( І ) – реєструє різницю потенціалів правої і лівої руки. Друге ( ІІ ) – правої руки та лівої ноги і трет’є ( ІІІ ) з лівої руки та лівої ноги.

Характеристика зубців та інтервалів електрокардіограми:


Зубець Рвиникає в результаті збудженя (деполяризації) правого і лівого передсердь. Тривалість його 0,06 – 0,10 сек, висота – 0,5 – 2,5 мм. Зубець в І і ІІ відве­деннях завжди позитивний.

Інтервал PQ – відображає передсердно-шлуночкову (атріовентрикулярну) провідність. Тривалість інтервалу PQ – 0,12 – 0,2 сек, при частоті скорочень серця 90 – 60 за 1 хвилину.

Зубець Q – відображає збудження міжшлуночкової перетинки та внутрішньої по­верхні шлуночків. Зубець Q найменш постійний зубець, тільки у 3% пацієнтів є у всіх відведеннях. Най­важливіше запам’ятати, що у здорової людини глибина зубця Q не повинна перевищувати ¼ зубця R в тому ж відведенні, що приблизно становить 3 мм. Ширина зубця Q – 0 – 0,03 сек.

Шлуноковий комплекс QT складається з початкової частини QRS, проміжного сегмента ST і кінцевого зубця Т.

Найвищий зубець шлуночкового комплексу R має висоту 6 –16 мм. Якщо воль­таж R в одному із стандартних відведень –в межах 10 мм, а сума 3-ох відведень – 15-25 мм, воль­таж вважається нормальним.

Ширина інтервалу QRS – 0,06-0,1 сек. Якщо ширина QRS різна в стандартних відведеннях, заключення робиться по найбільшій.

Зубець S відтворює закінчення збудження обох шлуночків. Ширина зубця S – 0,06 сек, глибина 2,5 – 6,0 мм.

Сегмент ST – проміжна частина шлуночкового комплексу, що відповідає пері­оду повного охоплення збудженням обох шлуночків. Зміщення ST нище або вище ізо­лі­нії не повинно перевищувати 1 мм. Різке зміщення ST вверх куполоподібного харак­теру спостерігається при великовогнищевому інфаркті в перші дні та при стенокардії Принцметала, а зміщення його вниз – при хронічній коронарній недостатності.


Зубець Т – відображає процес кінцевої реполяризації шлуночків. Ширина зубця Т коливається від 0,16 до 0,24 сек, висота в І, ІІ, ІІІ відведеннях – 2-6 мм. У ІІІ відве­денні зубець Т може бути пониженим, двофазним чи від’ємним в нормі.

Зубець U – слідує через 0,04 сек, він несталий, ширина його 0,16-0,25 сек, висота до 2 мм, стає високим при гіпокалійемії.

Інтервал Q-T (QRS-T) – електрична систола шлуночків, тривалість у здорових людей 0,34 — 0,44 сек, вимірюється від початку Q до кінця зубця Т.

Інтервал Т-Р характеризує електричну діастолу серця, потенціали відсутні, реєструється нульова ізоелектрична лінія.

Слід звернути Вашу увагу на підсилені однополюсні відведення від кінцівок: гра­­фіка зубців аVL така, як у І стандартному відведенні, а aVF така, як у ІІІ стан­дартному відведенні. При цьому відведення аVL реєструє потенціали передньо-бокової стін­ки міокарду, а відведення aVF потенціали задньо-нижньої стінки міокарду.

Крім того реєструють підсилені однополюсні грудні відведення і позначають V1,V2…. Відведення V1 і V2 відображають потенціали передньої стінки, V3 – перетинки, V4 – верхівки, V5 і V6 – бокової стінки лівого шлуночка. У відведенні V3 висота зубця R = глибині зубця S (1/1), що відповідає перехідній зоні.


Електрична вісь серця.

В нормі електрорушійна сила серця має напрямок, що співпадає з ІІ відведенням, як­що її вектор розмістити у рівнобедренному трикутнику Ейнтховена, який будується об­’єд­нанням трьох точок основних стандартних відведень, а саме: правої руки (че­рвоний електрод) і лівої руки (жовтий електрод) – І — відведення; далі правої руки і лі­вої ноги (зелений електрод) – ІІ відведення та лівої руки і лівої ноги – ІІІ–відве­дення. Трикутник побудований на законі розподілу електричних струмів у провід­никах другого порядку, яким і є людське тіло. При нормальному положенні електрич­ної осі в трикутнику найвищим є зубці ІІ відведення. Отже, при нормограмі RІІ > RІ > RІІІ, коли ж електрична вісь повертається вліво, у нормі у гіперстеніків, вона стає майже горизонтальною – це лівограма RІ > RІІ > RІІІ, при правограмі – висяче серце (у дітей, або у астеніків), електрична вісь відхиляється у трикутнику вправо, відповідно збільшується ІІІ відведення. Воно стає більшим за ІІ відведення, або йому дорівнює, найменше І відведення. Отже, RІІІ ≥ RІІ > RІ – правограма.

Розшифровка ЕКГ вимагає:

Наступний алгоритм оцінки ЕКГ — це:

1). Визначення джерела збудження. Якщо ритм синусовий перед комплексом QRS є позитивний зубець Р. В цьому випадку джерело (автоматизму) серцевого ритму синусовий вузол.


Інші ритми – це передсердний, зубець Р від’ємний і добре виражений перед комп­лексом QRS у відведеннях ІІ, Ш aVF.

Для ритму із AВ-вузла характерна відсутність зубців Р перед комплексом QRS, або наявність від’ємних зубців Р після звичних незмінних комплексів QRS.

Шлуночковий ритм характеризується повільним шлуночковим ритмом менше 40 ударів за 1 хв., наявністю розширених деформованих комплексів QRS та відсутніс­тю закономірного зв’язку між зубцем Р і комплексом QRS, зубців Р більше і вони розміщенні будь-де.

2). Оцінка регулярності серцевих скорочень проводиться визначенням тривалості:

а). інтервалу Р-Q в сек., при нормі 0,12-0,2 сек.;

б). ширини QRS при нормі 0,06-0,1 сек.;

в). інтервалу QRS-T при нормі 0,34-0,44 сек.;

г). інтервалу R-R тривалість якого залежить від частоти серцевих скорочень.

Ритм правильний, якщо всі R-R на ЕКГ однакові, а ріниця між ними не більше 10% від середньої тривалості R-R.

3). Підрахунок числа серцевих скорочень за І хвилину.

Визначають тривалість R-R в сек., якщо ритм правильний ділять 60 сек. на R-R сек. При неправильному ритмі, вираховують час для найменшого R-R, найбільшого R-R і середнього R-R.

[1] 2 3

завантажити реферат завантажити реферат

Источник: ua.textreferat.com

Електрофізіологічні основи ЕКГ


У стані спокою зовнішня поверхня клітинної мембрани заряджена позитивно. Усередині м’язової клітини за допомогою мікроелектрода можна зареєструвати негативний заряд. При порушенні клітини відбувається деполяризація з появою на поверхні негативного заряду. Після деякого періоду збудження, під час якого на поверхні зберігається негативний заряд, відбуваються зміна потенціалу і реполярі-зація з відновленням негативного потенціалу всередині клітини. Ці зміни потенціалу дії є результатом переміщення через мембрану іонів, перш за все Na. Іони Na спочатку проникають всередину клітини, обумовлюючи позитивний заряд внутрішньої поверхні мембрани, потім він повертається в позаклітинний простір. Процес деполяризації швидко поширюється по м’язової тканини серця. Під час збудження клітини відбувається переміщення Са 2+ всередину неї, і це розглядають як імовірне сполучна ланка між електричним збудженням і подальшим м’язовим скороченням. В кінці процесу реполяризації відбувається вихід іонів Кз клітини, які в самому кінці обмінюються на іони Na, активно витягнуті з позаклітинного простору. При цьому на поверхні клітини, що перейшла в стан спокою, знову утворюється позитивний заряд.

Електрокардіограма це

Електрична активність, що реєструється на поверхні тіла за допомогою електродів, являє собою по амплітуді і Напрямку суму (вектор) процесів деполяризації і реполяризації численних серцевих міоцитів.


оплення збудженням, т. Е. Процесом деполяризації, відділів міокарда відбувається послідовно, за допомогою так званої провідної системи серця. Існує як би фронт хвилі збудження, який поширюється поступово на всі відділи міокарда. По один бік цього фронту поверхню клітин заряджена негативно, по іншу — позитивно. При цьому зміни потенціалу на поверхні тіла в різних точках залежать від того, яким чином цей фронт збудження поширюється по міокарду і яка частина серцевого м’яза в більшій мірі проектується на відповідну ділянку тіла.

Цей процес поширення збудження, при якому в тканинах існують позитивно і негативно заряджені ділянки, може бути представлений як єдиний диполь, що складається з двох електричних полів: одне з позитивним зарядом, інше — з негативним. Якщо до електроду на поверхні тіла звернений негативний заряд диполя, крива електрокардіограми йде вниз. Коли вектор електричних сил змінює свій напрямок і до відповідного електроду на поверхні тіла звернений його позитивний заряд, крива електрокардіограми йде в протилежному напрямку. Напрямок та величина цього вектора електричних сил в міокарді залежать в першу чергу від стану м’язової маси серця, а також точок, з яких вона реєструється на поверхні тіла. Найбільше значення має сума електричних сил, що виникають в процесі збудження, в результаті чого утворюється так званий комплекс QRS.


em>Саме за цими зубців ЕКГ можна оцінити напрямок електричної осі серця, що має і клінічне значення. Зрозуміло, що в більш потужних відділах міокарда, наприклад в лівому шлуночку, хвиля збудження поширюється більш тривалий час, ніж у правому шлуночку, і це впливає на величину основного зубця ЕКГ — зубця R в відповідній ділянці тіла, на який проектується цей відділ міокарда. При формуванні в міокарді електрично неактивних ділянок, що складаються з сполучної тканини або некротизированного міокарда, фронт хвилі збудження огинає ці ділянки, і при цьому до відповідної ділянки поверхні тіла він може бути звернений то своїм позитивним, негативним зарядом. Це тягне за собою швидке поява різноспрямованих зубців на ЕКГ з відповідної ділянки тіла. При порушенні проведення збудження по провідній системі серця, наприклад по правій ніжці пучка Гіса, порушення на правий шлуночок поширюється з лівого шлуночка. Таким чином, фронт хвилі збудження, що охоплює правий шлуночок, «наступає» в іншому напрямку в порівнянні зі звичайним його ходом (т. Е. Коли хвиля збудження починається з правої ніжки пучка Гіса). Поширення збудження на правий шлуночок відбувається при цьому в більш пізні терміни. Це виражається у відповідних змінах зубця R у відведеннях, на які в більшій мірі проектується електрична активність правого шлуночка.

Електричний імпульс збудження виникає в синусно-предсердном вузлі, що знаходиться в стінці правого передсердя.


пульс поширюється на передсердя, викликаючи їх збудження і скорочення, і досягає передсердно-шлуночкового вузла. Після деякої затримки у цього вузла імпульс поширюється по пучку Гіса і його гілкам до міокарда шлуночків. Електрична активність міокарда і її динаміка, пов’язана з поширенням збудження і його припиненням, може бути представлена у вигляді вектора, який по амплітуді і напряму змінюється під час усього серцевого циклу. Причому відбувається більш раннє порушення субендокардіальних шарів міокарда шлуночків з подальшим поширенням хвилі збудження в напрямку до епікарда.

Електрокардіограма відображає послідовний охоплення збудженням відділів міокарда. При певній швидкості руху стрічки кардіографа по інтервалах між окремими комплексами можна оцінювати частоту серцевого ритму, а по інтервалах між зубцями — тривалість окремих фаз серцевої діяльності. За вольтажу, т. Е. Амплітуді окремих зубців ЕКГ, зареєстрованої на певних ділянках тіла, можна судити про електричної активності певних відділів серця і перш за все про величину їх м’язової маси.

На ЕКГ перша хвиля невеликої амплітуди називається зубцем Р і відображає деполяризацію і збудження передсердь. Наступний високоаплітудний комплекс QRS відображає деполяризацію і збудження шлуночків. Перший негативний зубець комплексу іменується зубцем Q. Наступний за ним, спрямований вгору зубець R і наступний далі негативний зубець S. Якщо за зубцем 5 слід знову зубець, спрямований вгору, його називають зубець R. Форма цього комплексу і величина окремих його зубців при реєстрації з різних ділянок тіла у одного і того ж людини буде значно відрізнятися.


нак слід пам’ятати, що завжди зубець, спрямований вгору, — це зубець R, якщо йому передує негативний зубець, то це зубець Q, і наступний за ним негативний зубець — це зубець S. Якщо є лише один зубець, спрямований вниз, його слід називати зубцем QS. Щоб відобразити порівняльну величину окремих зубців, використовують великі і малі літери rRsS.

За комплексом QRS через невеликий відрізок часу слід зубець Т, який може бути направлений вгору, т. Е. Бути позитивним (найчастіше), але може бути і негативним.

Поява цього зубця відображає реполяризацию шлуночків, т. Е. Перехід їх зі стану збудження в збудженому. Таким чином, комплекс QRST (QТ) відображає електричну систолу шлуночків. Він залежить від частоти серцевих скорочень і в нормі становить 0,35-0,45 с. Його нормальна величина для відповідної частоти визначається за спеціальною таблицею.

Значно більше значення має вимір двох інших відрізків на ЕКГ. Перший — від початку зубця Р до початку комплексу QRS, т. Е. Шлуночковогокомплексу. Цей відрізок відповідає часу передсердно-шлуночкового проведення збудження і становить в нормі 0,12-0,20 с. При його збільшенні констатують порушення предсердно-шлуночкової провідності. Другий відрізок — тривалість комплексу QRS, який відповідає часу поширення збудження по шлуночках і становить в нормі менше 0,10 с. При збільшенні тривалості цього комплексу говорять про порушення внутрішньошлуночкової провідності. Іноді після зубця Т відзначають позитивну хвилю U, походження якої пов’язують з реполяризацію провідної системи. При реєстрації ЕКГ записується різниця потенціалів між двома точками тіла, перш за все це стосується стандартних відведень від кінцівок: відведення I — різниця потенціалів між лівою і правою руками; відведення II — різниця потенціалів між правою рукою і лівою ногою і відведення III — різниця потенціалів між лівою ногою і лівою рукою. Крім того, записуються посилені відведення від кінцівок: aVR, aVL, aVF відповідно від правої руки, лівої руки, лівої ноги. Це так звані уніполярні відведення, при яких другий електрод, неактивний, являє собою з’єднання електродів від інших кінцівок. Таким чином, реєструється зміна потенціалу тільки в так званому активному електроді. Крім цього, в стандартних умовах реєструється також ЕКГ в 6 грудних відведеннях. При цьому активний електрод накладається на грудну клітку в наступних точках: відведення V1 — четверте міжребер’ї праворуч від грудини, відведення V2 — четверте міжребер’ї зліва від грудини, відведення V4 — у верхівки серця чи п’яте межреберье трохи досередини від среднеключичной лінії, відведення V3 — посередині відстані між точками V2 і V4, відведення V5 — п’ята межреберье по передній пахвовій лінії, відведення V6 — в п’ятому міжребер’ї по середній пахвовій лінії.

Найбільш виражена електрична активність міокарда шлуночків виявляється в період їх порушення, т. Е. Деполяризації їх міокарда — в період виникнення комплексу QRS. При цьому рівнодіюча виникають електричних сил серця, що є вектором, займає певне положення у фронтальній площині тіла відносно горизонтальної нульової лінії. Положення цієї так званої електричної осі серця оцінюється за величиною зубців комплексу QRS в різних відведеннях від кінцівок. Електрична вісь вважається невідхиленому або займає проміжне положення при максимальному зубці R у I, II, III відведеннях (т. Е. Зубець R значно більше зубця S). Електрична вісь серця вважається відхиленою вліво або розташованої горизонтально, якщо вольтаж комплексу QRS і величина зубця R максимальна в I відведенні, а в III відведенні зубець R мінімальний при значному збільшенні зубця S. Електрична вісь серця розташована вертикально або відхилена вправо при максимальному зубці R у III відведення і при наявності вираженого зубця S в I відведенні. Положення електричної осі серця залежить від внесердечних факторів. У людей з високим стоянням діафрагми, гиперстенической конституцією електрична вісь серця відхилена вліво. У високих, худих людей з низьким стоянням діафрагми електрична вісь серця в нормі відхилена вправо, розташована більш вертикально. Відхилення електричної осі серця може бути також пов’язане з патологічними процесами, переважанням маси міокарда, т. Е. Гіпертрофією відповідно лівого шлуночка (відхилення осі вліво) або правого шлуночка (відхилення осі вправо).

Серед грудних відведень V1 і V2 більшою мірою реєструють потенціали правого шлуночка і міжшлуночкової перегородки. Оскільки правий шлуночок щодо малопотужний, товщина його міокарда невелика (2-3 мм), поширення збудження по ньому відбувається порівняно швидко. У зв’язку з цим у відведенні V1 в нормі реєструється дуже невеликий зубець R і подальший глибокий і широкий зубець S, пов’язаний з поширенням хвилі збудження по лівому шлуночку. Відведення V4-6 ближче до лівого шлуночка і відображають його потенціал в більшій мірі. Тому в відведеннях V4-б реєструють максимальний зубець R, особливо виражений у відведенні V4, т. Е. В області верхівки серця, оскільки саме тут товщина міокарда найбільша і, отже, поширення хвилі збудження вимагає більше часу. У цих же відведеннях може з’явитися і невеликий зубець Q, пов’язаний з більш раннім поширенням збудження по міжшлуночкової перегородки. У середніх прекардіальний відведеннях V2, особливо V3, величина зубців R і S приблизно однакова. Якщо в правих грудних відведеннях V1-2 зубці R і S приблизно однакові, без інших відхилень від норми, має місце поворот електричної осі серця з відхиленням її вправо. Якщо в лівих грудних відведеннях зубець R і зубець S приблизно однакові, має місце відхилення електричної осі в протилежну сторону. Особливо слід сказати про форму зубців у відведенні aVR. З огляду на звичайне положення серця, електрод з правої руки як би звернений в порожнину шлуночків. У зв’язку з цим форма комплексу в цьому відведенні буде дзеркально відображати нормальну ЕКГ з поверхні серця.

При розшифровці ЕКГ велика увага звертається на стан ізоелектричного сегмента ST і зубця Т. У більшості відведень зубець Т має бути позитивним, досягати амплітуди 2-3 мм. Цей зубець може бути негативним або згладженим у відведенні aVR (як правило), а також у відведеннях III і V1. Сегмент ST, як правило, ізоелектрічен, т. Е. Знаходиться на рівні ізоелектричної лінії між закінченням зубця Т і початком наступного зубця Р. Невеликий підйом сегмента ST може бути в правих грудних відведеннях V1-2.

Читайте також:

  • Особливості ЕКГ у дітей
  • ЕКГ при патології
  • ЕКГ при інфаркті міокарда

Источник: ua-m.iliveok.com

Виділяють наступні методики проведення ЕКГ:

холтерівське (добове) моніторування ЕКГ — Пацієнту встановлюється портативний невеликий апарат на грудну клітку, який фіксує найменші відхилення в діяльності серця протягом доби. Метод гарний тим, що дозволяє спостерігати за роботою серця при звичайній побутовій активності пацієнта і протягом більш тривалого часу, ніж при знятті простого ЕКГ. Допомагає в реєстрації аритмій серця, ішемії міокарда, невиявлених при одноразовому ЕКГ.
ЕКГ з навантаженням — Застосовується медикаментозна (із застосуванням фармакологічсекіх препаратів) або фізичне навантаження (тредмил — тест, велоергометрія) — а також електрична стимуляція серця при введенні датчика через стравохід (ЧПЕФІ — чрезпищеводной електрофізіологічне дослідження). Дозволяє діагностувати початкові стадії ІХС, коли пацієнт скаржиться на болі в серці при фізичному навантаженні, а ЕКГ в стані спокою змін не виявляє.
чрезпищеводной ЕКГ — Як правило, проводиться перед ЧПЕФІ, а також у випадках, коли ЕКГ через передню грудну стінку виявляється малоінформативним і не допомагає лікарю встановити істинний характер порушень серцевого ритму.

Показання до ЕКГ

Для чого необхідне проведення ЕКГ? Електрокардіографія дозволяє діагностувати багато кардіологічні захворювання. Показаннями для ЕКГ є:

1. Планове обстеження дітей, підлітків, вагітних, військовослужбовців, водіїв, спортсменів, осіб старше 40 років, пацієнтів перед хірургічним втручанням, пацієнтів з іншими захворюваннями (цукровий діабет, захворювання щитовидної залози, захворювання легень, хвороби травної системи та ін);

2. Діагностика захворювань:
— артеріальна гіпертонія-
— ішемічна хвороба серця (ІХС), у тому числі гострий, підгострий інфаркт міокарда, постінфарктний кардіосклероз-
— ендокринні, дисметаболічних, алкогольно — токсичні кардіоміопатіі-
— хронічна серцева недостатність-
— пороки серця-
— порушення ритму і провідності -ВПВ синдром, миготлива аритмія, екстрасистолія, тахі — і брадикардія, синоатріальна та атріовентрикулярна блокади, блокада ніжок пучка Гіса та ін.
— перикардити

3. Контроль після лікування перерахованих захворювань (медикаментозного або кардіохірургічного)

Протипоказання для проведення ЕКГ

Протипоказань для проведення стандартної електрокардіографії немає. Однак, сама процедура може бути утруднена в осіб зі складними травмами грудної клітки, з високим ступенем ожиріння, з сильним оволосінням грудної клітки (електроди просто не зможуть щільно прилягати до шкіри). Також істотно спотворити дані ЕКГ може наявність електрокардіостимулятора в серце пацієнта.

Існують протипоказання для проведення ЕКГ з навантаженням: гострий період інфаркту міокарда, гострі інфекційні захворювання, погіршення перебігу артеріальної гіпертонії, ішемічної хвороби серця, хронічної серцевої недостатності, складні порушення ритму, підозра на розшарування аневризми аорти, декомпенсація (погіршення перебігу) захворювань інших органів і систем — травної, дихальної, сечовидільної. Для чрезпищеводной ЕКГ протипоказанням є захворювання стравоходу — пухлини, стриктури, дивертикули і т. Д.

Підготовка до проведення дослідження

У спеціальній підготовці пацієнта проведення ЕКГ не потребує. Немає обмежень у звичайної побутової активності, прийнятті їжі або води. Не рекомендується вживання перед процедурою кави, алкоголю або великої кількості сигарет, так як це відіб’ється на роботі серця в момент проведення дослідження, і результати можуть бути невірно інтерпретовані.

Як проводиться електрокардіографія?

ЕКГ може проводитися в стаціонарі або в поліклініці. У стаціонарі проводиться дослідження пацієнтам, доставленим бригадою швидкої медичної допомоги з кардіологічною симптоматикою, або пацієнтам, вже госпіталізованим в стаціонар будь-якого профілю (терапевтичного, хірургічного, неврологічного та ін). У поліклініці ЕКГ проводиться в якості планового обстеження, а також пацієнтам, стан здоров’я яких не вимагає термінової госпіталізації в стаціонар.

ЕКГ

Проведення ЕКГ

Пацієнт приходить в призначений час до кабінету ЕКГ-діагностики, лягає на кушетку на спіну- медсестра протирає груди, зап’ястя і щиколотки губкою, змоченою водою (для кращої провідності) і накладає електроди — по одній «прищепці» на зап’ястя і стопи і шість «присосок »на грудну клітку в проекції серця. Далі включається апарат, відбувається зчитування електричної активності серця, і результат фіксується у вигляді графічної кривої на термопленке за допомогою чорнильного самописця або відразу зберігається в комп’ютері лікаря. Всі дослідження триває близько 5 — 10 хвилин, не викликаючи при цьому ніяких неприємних відчуттів у пацієнта.

Далі виробляється аналіз ЕКГ лікарем функціональної діагностики, після чого висновок видається на руки пацієнту або передається безпосередньо в кабінет лікаря. Якщо по ЕКГ не виявлено серйозних змін, які потребують подальшого спостереження в стаціонарі, пацієнт може йти додому.

Розшифровка ЕКГ

Тепер докладніше зупинимося на аналізі електрокардіограми. Кожен комплекс нормальної електрокардіограми складається з зубців P, Q, R, S, T і сегментів — PQ і ST. Зубці можуть бути позитивними (спрямований вгору) і негативними (спрямований вниз), а сегменти вище і нижче ізолінії.

ЕКГ

Пацієнт побачить у протоколі ЕКГ наступні показники:

1. Джерело збудження. При нормальній роботі серця джерело знаходиться в синусовому вузлі, тобто ритм синусовий. Ознаками його є наявність позитивних зубців Р під 11 відведенні перед кожним шлуночкових комплексом однакової форми. Несінусовий ритм характеризується негативними зубцями Р і з’являється при синоатріальної блокаді, екстрасистолії, миготливої аритмії, тріпотіння передсердь, мерехтінні і тріпотінні шлуночків.

2. Правильність (регулярність) ритму. Визначається, коли відстань між зубцями R декількох комплексів відрізняється не більше, ніж на 10%. У випадку, якщо ритм неправильний, також говорять про наявність аритмій. Синусовий, але неправильний ритм зустрічається при синусової (дихальної) аритмії, а синусовий правильний ритм при синусової бради- і тахікардії.

3. ЧСС — частота серцевих скорочень. У нормі 60 — 80 ударів на хвилину. Стан з ЧСС нижче цього значення називається брадикардією (уповільнене серцебиття), а вище — тахікардією (прискорене серцебиття).

4. Визначення ЕОС (повороту електричної осі серця). ЕОС це суммирующий вектор електричної активності серця, що співпадає з напрямком його анатомічної осі. У нормі ЕОС варіює від полувертикальное до напівгоризонтального положення. У огрядних людей серце розташовується горизонтально, а у худих більш вертикально. Відхилення ЕОС можуть свідчити про гіпертрофії міокарда (розростання серцевого м’яза, наприклад, при артеріальній гіпертонії, пороках серця, кардіоміопатії) або порушеннях провідності (блокади ніжок і гілок пучка Гіса).

5. Аналіз зубця Р. Зубець Р відображає виникнення імпульсу в синоатріальної вузлі і проведення його по передсердям. У нормі зубець Р позитивний (винятком є відведення aVR), ширина його до 0.1 сек, а висота від 1.5 до 2.5 мм. Деформація зубця Р характерна для патології мітрального клапана (P mitrale) або захворювань бронхолегеневої системи з розвитком недостатності кровообігу (P pulmonale).

6. Аналіз сегмента PQ. Відображає проведення і фізіологічну затримку імпульсу через атріовентрикулярний вузол і становить 0.02 — 0.09 сек. Зміна тривалості характерно для порушень провідності — синдрому укороченого PQ, атріовентрикулярної блокади.

7. Аналіз комплексу QRS. Відображає проведення імпульсу у міжшлуночкової перегородки і міокарду шлуночків. У нормі тривалість його до 0.1 сек. Зміна його тривалості, а також деформація комплексу характерна для інфаркту міокарда, блокад ніжок пучка Гіса, шлуночкової екстрасистолії, пароксизмальної шлуночкової тахікардії.

8. Аналіз сегмента ST. Відображає процес повного охоплення шлуночків збудженням. У нормі розташовується на ізолінії, допускається зміщення вгору або вниз на 0.5 мм. Депресія (зниження) або підйом ST вказує на наявність ішемії міокарда або розвиток інфаркту міокарда.

9. Аналіз зубця T. Відбиває процес загасання збудження шлуночків. У нормі позитивний. Негативний Т також вказує на наявність ішемії або дрібновогнищевий інфаркту міокарда.

Пацієнту необхідно пам’ятати про те, що самостійний аналіз протоколу ЕКГ не прийнятний. Розшифровка показників електрокардіограми повинна здійснюватися тільки лікарем функціональної діагностики, кардіологом, терапевтом або лікарем швидкої допомоги, так як тільки лікар в процесі очного огляду може зіставити отримані дані з клінічною симптоматикою і ризиком виникнення станів, що вимагають лікування, в тому числі і в стаціонарі. В іншому випадку недооцінка укладення ЕКГ може завдати шкоди здоров’ю та життю людини.

Ускладнення ЕКГ

Чи можливі ускладнення при проведенні електрокардіографії? Процедура проведення ЕКГ досить нешкідлива і безпечна, тому ускладнень не виникає. При проведенні ЕКГ з навантаженням може виникати підвищення артеріального тиску, виникнення порушень ритму і провідності в серці, але це, швидше, можна віднести не до ускладнень, а до захворювань, для уточнення яких і призначалися провокаційні проби.

Лікар терапевт Сазикіна О.Ю.

Источник: zdorovukr.ru

Що таке електрокардіографія і електрокардіограма?

Електрокардіографія є реєстрацію електричних струмів, що виникають при скороченні і розслабленні серцевого м`яза за певний період часу. Дослідження проводиться за допомогою спеціального приладу — електрокардіографа, що дозволяє фіксувати електричні імпульси, які виходять від серця, на поверхні шкіри і перетворювати їх в графічне зображення. Отримане в результаті електрокардіографії зображення на спеціальному папері, у вигляді складної кривої лінії називають електрокардіограмою.

Чому в серці з`являються електричні струми?

Електричний імпульс, що виникає в серці формується з багатьох тисяч мікрострумів, що утворюються в окремих кардіоміоцитах в результаті відбуваються в них складних біоелектричних процесів. Вміст клітин міокарда має негативний електричний заряд. При порушенні м`язових клітин в клітинній мембрані відбувається послідовне відкриття і закриття мікроскопічних канальців, здатних пропускати заряджені частинки всередину і назовні клітини. Рух іонів через клітинну мембрану призводить до послідовних змін мембранного потенціалу кожної клітини, в результаті чого формується загальний потенціал дії серця.

У здоровому серці збудження виникає в синоатріальної вузлі, розташованому у верхній частині правого передсердя. За проводять структурам (передсердним міжвузловими пучків) імпульс переходить в атріовентрикулярний вузол, звідки, після затримки, по атріовентрикулярному пучку поширюється на шлуночки. Під час проходження імпульсу по передсердях, вони скорочуються і завдяки тому, що атріовентрикулярний вузол має повільної провідністю, кров повністю встигає перейти в шлуночки до початку їх скорочення. Відразу після виходу імпульсу з АВ-вузол, він дуже швидко поширюється по міокарду шлуночків, забезпечуючи їх синхронне і впорядковане скорочення.

Як роблять ЕКГ?

Електрокардіографічне дослідження виконується за допомогою спеціального приладу — електрокардіографа. Залежно від типу використовуваного апарату, ЕКГ може фіксуватися на спеціальному папері або відображатися на моніторі. За допомогою портативних пристроїв можна робити ЕКГ на дому під час огляду пацієнта лікарем бригади швидкої допомоги.
Стандартні відведення ЕКГ
У лікувальному закладі дослідження виконується, як правило, в кабінеті функціональної діагностики, при цьому використовується техніка зняття ЕКГ, що включає наступні етапи:

  1. Підготовка до ЕКГ. Перед виконанням дослідження необхідно переконатися, що на тілі пацієнта відсутні прикраси з металу (сережки, ланцюжки, браслети, годинник, пірсинг). Від одягу потрібно звільнити верхню частину тулуба, передпліччя і гомілки. У деяких чоловіків може бути рясний волосяний покрив на грудях, в такому випадку, місця прикріплення грудних електродів необхідно поголити. Шкіра в місцях контакту з електродами обезжиривается спиртом або спеціальним складом. Техніка проведення процедури вимагає, щоб обстежуваний людина перебувала в положенні лежачи на спині. Перед дослідженням необхідно записати дані пацієнта: прізвище, ім`я, по батькові, вік, час і дату виконання кардіограми, амбулаторний номер або номер історії хвороби.
  2. Накладення електродів. Електроди для стандартних і посилених відведень фіксуються за допомогою кліпс або браслетів в нижній третині передпліччя і гомілок до їх внутрішньої поверхні. На шкіру наноситься електропровідний гель або накладаються серветки, змочені в фізіологічному розчині. Грудні відведення знімаються за допомогою електрода, який фіксуються до шкіри грудної клітини за допомогою присоски черзі в 6 точках або липкою стрічкою при багатоканальному записі ЕКГ.
  3. Підключення електродів до кардіограф. Існують загальноприйняті правила підключення електродів до приладу, що визначають колір сполучних проводів: червоний провід до правої руке- жовтий провід до лівої руке- зелений провід до лівої ноге- заземлення (провід чорного кольору) до правої ноге- грудної електрод — провід білого кольору.
  4. Реєстрація відведень. Стандартні відведення реєструють від кінцівок при почерговому парному поєднанні електродів: I відведення — електрод від лівої руки з електродом від правої руки-II відведення — електрод від правої руки з електродом від лівої ноги-III відведення — електрод від лівої руки з електродом від лівої ноги. Посилені відведення — різниця по¬тенціалов між кінцівкою з активним позитивним електродом і середнім потенціалом від двох інших кінцівок: aVR — права рука- aVL — ліва рука- aVF — ліва нога.
  5. Запис електрокардіограми. При записи ЕКГ пацієнт повинен лежати спокійно не напружувати м`язи і не розмовляти, рівно і спокійно дихати (окрім випадків, коли виконується ЕКГ з навантаженням). Спочатку запі¬сивают стандартні відведення, потім посилені від кінцівок, після чого грудні. У кожному відведенні записують не менше 4-5 серцевих циклів. ЕКГ регі¬стріруют при швидкості 50 мм в секунду або 25 мм в секунду при необхідності більш точної діагностики порушень ритму (миготлива аритмія, параксизмальной тахікардія, шлуночкова екстрасистолія).

Якою має бути в нормі кардіограма серця здорової людини?

крива ЕКГ
Поширення імпульсу в провідній системі серця записується у вигляді графіка, що відображає по вертикалі піки — підйоми і спади кривої лінії, по горизонталі — відображається час, протягом якого змінювалася форма графіка. Піки і спади називають зубцями кардіограми, їх позначають буквами P, Q, R, S і T. Відрізок кардіограми, вимірюваний по горизонталі (у часі) називають інтервалом і висловлюють в секундах. ЕКГ в нормі характеризується наявністю наступних елементів:

  • зубця Р, який виникає під час деполяризації передсердь і передує їх скорочення. Він присутній у всіх відведеннях, вказуючи на синусовий ритм. У нормі Р може фіксуватися, як негативний зубець, так і позитивний, в залежності від відведень, його нормальна шірена становить 0,1 ± 0,02 секунди;
  • інтервалу РQ — часу, за яке синусовий імпульс проходить атріовентрикулярний вузол, в нормі він триває 0,1 ± 0,02 секунди;
  • комплексу QRS, що складається з окремих однойменних зубців. QRS-комплекс пов`язаний з поширенням деполяризації по міокарду шлуночків, що відбувається під час їх скорочення і триває (має ширину) 0,3 ± 0,02 секунди;
  • зубця Т, що відображає процеси, що відбуваються під час реполяризації міокарда шлуночків — фази при якій відбувається відновлення м`язової тканини перед наступним скороченням.

Як читати кардіограму?

При аналізі кардіограми зазвичай використовують наступний алгоритм дій:

  • оцінюють регулярність серцевих скорочень;
  • підраховують число серцевих скорочень;
  • оцінюють характеристики зубця Р, (виявляють джерела ритму, наявність, форму, послідовність виникнення по відношенню до QRS-комплексу);
  • аналізують форму і ширину QRS-комплексів, ставлення зубців комплексу по відношенню один до одного: параметри сегмента RSТ і зубця Т, інтервалу Q — Т;
  • визначають положення електричної осі серця.

Прочитати кардіограму серця і визначити на ній грубі порушення, що загрожують життю людини, без проблем може будь-який практикуючий лікар. Розгорнуте висновок повинен робити кардіолог або лікар функціональної діагностики, так як часто зустрічається складна патологія провідності і інші стани, які потребують специфічних знань і чималого практичного досвіду.
Лікар аналізує кардіограму
При інтерпретації результатів електрокардіографічного дослідження необхідно враховувати вік обсідають людини. Це пов`язано з тим, що є деякі специфічні особливості ЕКГ у дітей, сильно виражені у новонароджених і в грудному віці. У дітей раннього віку нормальна кардіограма істотно відрізняється, від кардіограми в старшому віці, і може розцінюватися у дорослих як патологічна.

Що показує ЕКГ?

Електрокардіографія дозволяє достовірно діагностувати такі стани:

  • порушення ритму (тахікардія, брадикардія, аритмії, фібриляція передсердь та ін.);
  • порушення провідності (блокада лівої ніжки пучка Гіса, АV-блокада, синдром Фредеріка і ін.);
  • зміна розміру порожнин серця, потовщення міокарда при ГЛШ (гіпертрофії лівого шлуночка);
  • порушення електролітного обміну (порушення процесів реполяризації, дистрофічні і запальні зміни в міокарді, генетичні захворювання — синдром Бругада);
  • ішемія, що виникає при ІХС (ішемічної хвороби серця). ЕКГ дозволяє відрізнити оборотні ішемічні порушення при стенокардії і незворотні зміни, які супроводжують інфаркт міокарда, при цьому дуже точно визначається локалізація, розмір, глибина і давність некрозу;
  • аномалії розвитку провідних шляхів (синдром WPW або синдром CLC);
  • захворювання не зв`язані з серцево-судинною системою. По змін на електрокардіограмі можна виявити деякі патології системи органів дихання, наприклад, низький вольтаж, вказує на підвищену легкість легеневої тканини при емфіземі, наявність рідини або повітря в плевральній порожнині і ін.

Источник: www.likuvati.ru

ЕКГ – це найбільш важливий метод реєстрації електричних явищ в працюючому серці. У працюючому серці виникає різниця потенціалів – збуджений ділянку міокарда заряджається електронегативно по відношенню до збудженому. Так виникає різниця потенціалів, яку можна зареєструвати за допомогою ЕКГ.
В даний час домінує дипольная теорія походження біотопів серця Ейнтховена, остаточно сформульована Вільсоном.
У кожному м’язовому волокні на кордоні порушеної і збудженому ділянок виникають близько розташовані позитивний і негативні заряди – електричні диполі. У серці можуть одночасно виникати кілька диполів. Їх ЕРС (електрорушійна сила) характеризується не тільки величиною, але й напрямком. Алгебраїчна сума всіх диполів утворює сумарний вектор, який поступово просувається від основи до верхівки серця. Навколо серця утворюється електричне поле з негативним зарядом позаду і позитивним – попереду.
Серце асиметрично розташовується в грудній клітці, тому електричне поле поширюється переважно в бік правої руки і лівої ноги.
Тіло людини є електропровідний середовищем. Таким чином, різниця потенціалів, яка виникає в працюючому серці, можна вловити за допомогою електрокардіографа і на поверхні тіла людини.
Для реєстрації ЕКГ використовують стандартні, посилені уніполярні відведення від кінцівок і шість уніполярних грудних відведень.
1. Стандартні біполярні відведення.
1-е відведення – між передпліччями обох рук;
2-е відведення – права рука – литкові м’язи лівої ноги;
3-е відведення – ліва рука – литковий м’яз лівої ноги.
2. Три уніполярних посилених відведення від кінцівок: у цих відведеннях потенціал переважно реєструється з однієї кінцівки – на даній кінцівки розташовується активний електрод, на інших кінцівках – індиферентний електрод.
AVL – активний електрод розташовується на лівій руці.
AVF – активний електрод на лівій нозі.
AVR – активний електрод на правій руці.
3. Шість уніполярних грудних відведень (Вільсоновском відведення).
Активний електрод розташовується на певній точці передньої грудної клітки, індиферентним електродом є об’єднаний електрод трьох стандартних відведень.
V1 – IV міжребер’ї праворуч від грудини.
V2 – IV міжребер’ї зліва від грудини.
V3 – по серединній лінії між першим і другим відведеннями.
V4 – V міжребер’ї по лівій серединно-ключичній лінії.
V5 – V міжребер’ї по лівій передній пахвовій лінії.
V6 – V міжребер’ї по лівій середній пахвовій лінії.
Дані відведення використовуються для топічної діагностики ураження серця.
Електрокардіограма (ЕКГ) складається з зубців і інтервалів між ними.
Інтервал – ділянка ЕКГ – від початку одного зубця до початку наступного.
Сегмент – ділянка ЕКГ від кінця зубця до початку наступного, т. Е. Ділянка ізометричної лінії, укладений між двома сусідніми зубцями.
Зубці при реєстрації ЕКГ можуть розташовуватися вище ізоелектіческой лінії (позитивний зубець) і нижче (негативний зубець).
Позитивний зубець реєструється в тому випадку, якщо сумарна ЕРС в даний момент спрямована на датчик. Якщо сумарна ЕРС спрямована від датчика, то реєструється негативний зубець.
Зубець Р характеризує збудження (деполяризацію) передсердь, при цьому висхідна частина відображає збудження правого передсердя, а спадна – лівого. Нормальна висота зубця Р – 0,5-2,5 мм, тривалість – 0,08-0,1 с. Напрямок зубця зазвичай позитивне.
Далі на ЕКГ реєструються зубці Q, R і S, які відображають деполяризацію шлуночків. Зубці Q, R і S називають шлуночкових комплексом.
Першим реєструється зубець Q, що відображає деполяризацію міжшлуночкової перегородки, його висота становить 1-2 мм, напрямок завжди негативне, тривалість не більше 0,03 с.
Зубець R відображає деполяризацію основної маси міокарда лівого шлуночка. Це найбільший зубець на ЕКГ, його висота складає від 4 до 25 мм, напрямок майже завжди позитивне, тривалість 0,05-0,08 с.
Зубець S відображає деполяризацію міокарда основи серця, найбільш схильний до змін і варіацій. Напрямок завжди негативне. Висота 1-3 мм, тривалість – не більше 0,03 с.
У нормі висота зубця Q не перевищує 1/4 зубця R. Зміна співвідношення (збільшення Q по відношенню до R) найчастіше говорить про інфаркт міокарда.
Зубець Т характеризує реполяризацію міокарда шлуночків. Висота його 1-7 мм, тривалість 0,05-0,25 с, в I і II стандартних відведеннях він позитивний, в III – може бути негативним.
Інтервал P – Q – від початку зубця Р до початку зубця Q. Він характеризує швидкість проведення імпульсу від синоатріального зубця до шлуночків. У нормі тривалість становить 0,12-0,2 с. Подовження даного інтервалу спостерігається при ураженні провідної системи передсердь і атріовентрикулярного вузла.
Сегмент РQ від кінця зубця Р до початку зубця Q характеризує провідну здатність атріовентрикулярного вузла.
Сегмент ST знаходиться на ізоелектричної лінії. Це обумовлено тим, що в цей момент весь міокард шлуночків заряджений негативно – відсутня різниця потенціалів між окремими його ділянками.
Інтервал ТР – електрична діастола – відсутність різниці потенціалів між передсердями і шлуночками в момент загальної паузи. Даний інтервал являє собою Ізоелектрична лінію.
Інтервал QТ – електрична систола від початку зубця Q до початку зубця Т. Даний інтервал відповідає збудливості всього міокарда шлуночків.
Інтервал RR характеризує частоту серцевого ритму.

Источник: moyaosvita.com.ua


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.